Осінній дощ
Недільна музика змішалася з дощем,
А душу лоскотав глибокий щем.
Згадалася домівка у селі і босоногі діти,
І рідні мама й тато, і дворик наш і квіти.
Й машини, що ганяли воду в калюжах,
І очі, що томились від нещасної любові у сльозах.
І захотілось вільним птахом полетіти в Україну,
І на дитинства каруселі погойдатись хоч годину.
Потеревенити у батьківській оселі,
Де щастя било через край й де ми були веселі.
Та вся ця казка лише музика дощу,
Яку я в Польщі слухаю й пишу.
Я вдячна долі за миттєвий щирий рай,
І за дощу віконний водограй.
Та за людей, які достукались до струн душі,
Й за щастя чути й бачити, що подароване мені.
Мені так добре не було давно,
І ліжко це двохярусне як у кіно.
І тиша й благодать й манюнького свиток,
Й осінній дощ – про щастя подароване мені і ще разок.
***
