ПЕРЕТИН
Буття і час… ви перетнулися у вічності,
Коли на сходах розгалужених понять
Заснула тиша. І розбещені окличності
Згубили голос, особливості і стать.
На простір око накладає цвинтар мороку.
Серед сердитих, блискавично-чорних хмар
Гуляє вітер і розносить запах пороху,
Шепоче істину: «Ви світ сліпих примар.
Ви – це ніхто. Лише даремна спроба вижити,
Щоб зрозуміти, хто з вас винний, хто – правий.
Але повітря неможливо гладдю вишити», –
Шепоче пісню стра́шну вітер неживий.
20.09.1999
