під дощем я її годував нектарином
Під дощем я її годував нектарином,
Краплі стікали з долоні в рукав.
Бігли, сміялися поміж зупинок,
Лиш світлофор марафон припиняв.
Так все було невловимо щасливо –
Цілунки, обійми і… той нектарин,
Та час – це лінійно. Тролейбус. Можливо
зап’ясток не втратив солодких стежин?
