Під покров залітали бджоли...
Під покров залітали бджоли,
на узвишші горів,
серед віття затишку,
серед соснових катишків,
після дорожньої кіптяви
у ніздрях курилася хмара попелу,
сонливості та помірної втоми,
так, наче
ми – невагомі,
як аероплан над головами,
й повнота чудес
нас закрутила, ощасливила, закаруселила,
й – полетіла! –
як на вітрилах –
корабельним мотивом,
зблиском,
сліпотою сонця,
прохолодою лісу,
тендітністю місцевості.
О Боже мій, який велеречивий
та щедрий дощ! увесь промок
від благодаті, яка нам подана.
… розслабся й впади
на зелену м’якоть
трави
і нехай лоскоче вівериця
твоє обличчя
інтонацій.
вересень 2021
"Антракт"
