Після дощу
Вночі був дощ — дзвінкий, мов радість, дощ.
(Дощі такі бувають навесні!)
Він змив зиму з міських камінних площ,
очистив пам’ять від кошмару снів.
Ах, скинути б з плечей журби тягар,
у свіжий парк нести б насіння мрій!
Земля відкрила свій жіночий чар
до сонця життєдайного вгорі
і все готове поновити цикл:
жагу цвітіння, тугу, і любов…
Вантаж прожитого, що наче льодовик,
топлю, щоб серцем обновитись знов.
1954
