По рейках стукають спогади
Змерзлі мости та станції,
По рейках стукають спогади,
Не треба навіть Франції –
Шукаю знайомі погляди.
Знову летять без зупинок
До болю знайомі вагони,
Вже не рахую сльозинок –
Зі мною плачуть перони.
Хоч не тримати за руку –
З’єднають людей телефони,
Їм так знайома розлука
І всі на шляхах перепони.
© Євгенія Солод, 2011
