Подзвони мені
Подзвони мені, бо вже не можу,
В тишині наодинці з собою.
Від думок душа рветься на крихти,
Й заглушити їх вже не виходить.
Навіть музика раптом набридла,
Яку завжди так сильно любила.
А думки все заповнюють тишу-
Не дають відпочити ні хвильки.
Зрозуміла, що собі я набридла
Та, на жаль, я сказати не можу:
«Візьмем паузу? Побудем порізну?
Мені так необхідно спочити».
Бо ж від себе ніяк не втекти
І думки ті ніяк не вимкнути.
Лиш глушити їх буду, як вмію,
І плекати в душі свою мрію…
