погана парт і я
Я була нечемною, злою,
З іржавою бензопилою.
Всі щось хотіли, а я нічого,
Ані хобі, ані нігтів, ані всього святого.
Я вже проговорила кілометри речень,
Серце стискалось моє від емоційних течій.
Без заперечень -кожен був кращим в світі.
Як же тебе, як же тебе не любити?
Принц, імператор, спаситель,
Заплутаний серед лір, твоє
Мистецтво робити повне із напівмір.
Боже, які ж в них німби, сяють, немов зоря.
З терніїв в мене квіти, а на нозі петля.
Чуєш, кому ти потрібна?
Твоя галерка пуста.
Ти себе бачила в вікнах?
Бачила, я - проста.
