Попіл
північ вже ступила,
ніч уже прийшла,
радість вже скінчилась
ранок наступа.
а я сиджу, у холоді кімнати
мов звір на чужині,
і думаю, як то багато
думок розвіяних в вогні,
вона знає все, все, про що ти тільки думав
думав чи уявляв
але, яка ж то в біса, чортова наука
ось ця любов моя,
філософи сказали б "не роздумуй",
забий на все, лиш з простором живи,
із попелу дістань свою сумную строку,
яка описує ці почуття,
але, дістати вже не зможеш,
поглине тебе, непрощенеє забуття.
і в серці лишиться напруга,
яка зростає мов гроза,
шукатимеш ти слово, але його не буде.
ні шепоту, ні крику - тільки тьма.
