Послання загарбникам
Для тих, у кого досі є бажання,
Гортаю сторінки минулих літ:
Загарбництво, кріпацтво і повстання,
Коротка незалежність, знов наліт.
Воно й не дивно: землі соковиті,
Пий сповнену ресурсами росу!
Талановиті люди й працьовиті…
Ну як не підкорити цю красу!
Така земля серед Європи ласа,
І знов, і знов сусіди за штики...
Та я помітив, що вони із часом
Розвалювались самі на шматки.
Річ Посполита, Австрія, османи,
Імперія Російська – частий гість.
Нас поглинали всі віки тирани,
А їх зсередини з’їдала наша злість!
Бо стерти українців неможливо!
Що хоч робіть, ковтайте так і сяк!
Козацька кров потрапить в Ваші жили,
А групи в нас не схожі аж ніяк!
Чужий народ – загроза організму.
Імунітет безсилий! Не уб’є!
Сусіди, не страждайте дебілізмом
І бережіть здоров’ячко своє!
