Предивно і прегарно
Коли придивишся та прислухаєшся, то не заперечиш:
Світ влаштовано предивно і прегарно;
Хоч це захоплення лапідарно
важко розпізнати в моїм бурмотінні старечім,
Схожім на лайку в буцигарнях.
І ми не свіжі, щойно з печі,
Тож вже хоч трохи розрізняємо, що дійсне, а що марне;
Кому в кошари овечі,
а кому в псарні;
ми схильні то до полювання, то до втечі.
Ми як судді -грізні, а які злочинці - безкарні.
Впродовж життя ми виховуємо в собі смаки на різні речі:
Хтось порпається в книгарнях,
Як я,
і нишпорить за новим смаком кави,
інколи доходить до кривавих
суперечок:
пшеницю жнемо та виполюємо бур’ян,
витрушуємо з душі всяку нечисть.
А хтось вірить в кохання, оживляюче порожнечу,
а хтось в його примарність.
Хтось очікує зоряний вечір,
а хтось кляне полуденну хмарність.
Хтось й досі число непарне
І вірить в оздоровчу силу сечі…
Хтось неспокійно ворушиться в трупарні,
поки хтось життя вважає народжене мертвим.
Чи то нас викинули з гнізд, чи ми до стінки приперті,
Та вибору не так вже й багато - кажуть ті, що на варті:
Хіба між терпінням і насиллям; і хто чого вартий.
Бо хтось по життю як мураха вперто
повзе невтомно і тягне вантаж непосильний,
хтось порається як бджола, і не потрібно бути експертом
непомильним,
аби не розуміти: світ - в стані відкритої оферти;
і не прийде до тебе посильний
з конвертом
в якому буде пояснення всього коли б-то і де б-то.
Живе тихим життям пророк в домі вдови у Сарепті
Прислухається і чує чужі розмови і шепти,
І губиться в здогадках новонаверненого адепта:
чи то люди за стіною між собою гомонять,
чи то Бог за спиною з новим концептом
про перевагу ваги вдовиної лепти
над скарбницею Креза. Бо в цих понять
різні основи світобудови.
І різні генези.
Так, вони допустимі одночасно і паралельно,
Але тимчасово.
Поки не завершаться на небесах роботи покрівельні
І не проржавіють на брамах засови
До таємниць, відомих лиш привидам і совам,
Хоч триватиме це довго і то вельми,
Бо наші світи правічні і неозорі,
Та ми каменярі і мулярі - маємо молотки та кельні!
Ми згодом перетворимось в зорі,
А по собі залишимо малюнки наскельні.
