Приховай мене від пронизливих поглядів міста
Приховай мене від пронизливих поглядів міста,
Бо, кажу тобі, усі тут з одного тіста -
Зрощені, зпаяні руками невмілого ко'валя,
До першого кінця світу, пожежі, повені.
Приховай мене між пітьми і гарячих цяток,
Нехай мені сутінки стануть святом.
Тут буду чорнилами - стань пером,
Прицілом, гвинтівкою, оком, снайпером.
Приховай мене від людських думок,
Побудь моїм лісом, де я - струмок;
Сховай від зневаги, відрази, осуду
В шпаринах побитого часом посуду.
Сховай мене в горах, де ще не бували люди,
Нехай віками крізь мене зростають руди;
Зашифруй мене у програмнім коді,
Сховай під підлогою, там, на споді.
Поводь себе так, мов мене нема
Торкаючи тіло, крізь шкіру, дна.
Приховай мене, ніби чужі скарби;
Я буду приходити, як знатиму - ти ще спиш.
Сховай мене від людей, від магіїї, від життя -
Не викини тільки, прошу тебе, зі сміттям.
