«Про буденність»
Буденність, то є найстрашніша мука,
Щоранку прокидаєшся від звуку.
Думками перебуваєш у нірвані,
А тілом вже знаходишся у ванній.
Ще трохи сил і ти на кухні,
Робиш вкотре свій духмяний чай.
А тільки у невдовзі після цього,
Почнеться день без позіхань.
Усе це я веду до того,
Що прокидатись треба вмить.
Потрібно вміти посміхатись,
І ловити кожну мить.
