Про зустріч Зірки з Місяцем
Небо ніжніє у вікні
І хмари там сумніють,
Та не сумуємо лиш ми,
Мов діти, що радіти вміють.
І квіти посміхаються,
І сонечко яскраве,
Воно ж удень гуляє,
А ввечері вже мляве.
Та місяць знов прокинувсь
І став новим світилом,
Він потягнувся м'яко
В своїй легкій пір'їні.
Сказав він:" Заміню я,
Тебе, мій милий друже,
Але спочатку ти мені
Лиш послугу служи".
"Є там в краях далеких,
Де світиш ти так ясно,
Ховається у вежі
Кохання моє красне".
"І приведи до мене
Мій світ, мою Зірочку,
Та й гарную я вишив
Їй білую сорочку".
А Сонечко виконує
Свою же обіцянку
Й приводить він до місяця
Зірочечку до ганку.
І місяць так обрадувавсь:
"Любов моя ,Зіронька!".
Зірка побігла навстріч:
"Здравствуй, моя доленько!".
З того часу у світі
Місяць був не один.
І з Зоренькою разом
Сонечко замінив.
І так вже повелося,
Що Сонечко уранці,
А Місяць із Зіронькою
Увечері на ганці.
