Прогулянка
Ми поринули в ліс дерев,
Ліс людей нам давно набрид.
Підсолоджує тиша мов мед.
І змією між листя наш слід.
Нас розстрілює спів птахів,-
Укриває від крику людського.
Я зашпортався й впав між кущів,
Так, щасливий від факту такого.
Ти обрала стареньку липу.
Ну а я обіймаючись з буком,
Щей скрутив ідіотську пику,
Прогримів характерним звуком.
Нас занесло на пагорб за містом,
Де чебрець пахкотить і чарує.
Я сиджу на землі, ти ж - у кріслі,
Що торік ми ось тут забули.
Там внизу дивовижно тихо,
Там внизу ще такого не було.
Кажуть лихо...Вгамуйся, не дихай-
Щойно хтось пустив в лоба кулю.
Там внизу догорають останні,
Замість міста лиш попіл та дим.
Винахідникам зброї ми вдячні
За можливість побути самим.
________________
Винахідникам зброї - спасибі,
Винахідникам зброї - будь ласка.
Твої руки настільки красиві
Як тримають скривавлену каску.
Твої руки чарівні. Вбираєм
Всю духмяність опалого листя.
Не забула рюкзак ? Вирушаєм
Прогулятись по мертвому місту.
