Промінець
Ти увійшов у моє життя, як Божий промінець,
І зрозуміла я - це лиш початок щастя, а не його кінець.
Ти сил ще до життя мені додав,
Бо так як Ти, мене ніхто у світі не кохав.
В мені вже оселилось – сонце, небо й Благодать,
І очі як вуглинки, навіть в темноті горять.
Ти запалив вогонь душевної краси,
І трепет ранку у сльозах ще чистої роси.
Тепер я знаю - Бог дає нам кожному своє зерно,
Його потрібно сіяти, щоб колосилося й плоди приносило воно.
Життя коротке, і у ньому треба жити як струмок,
Щоб встигнути насіяти ще добрих справ і мудрості думок.
***
