Роздягни мене…
тонко й ніжно
до струни…
Обніми мене навічно
серед вітрів
і чиїхось листів…
Залиш мені на спомин…
не сонце,
а море твоє…
Потім роздягну я тебе-
Легко без шуму…
по нитках,
бо знаю навіки…
Є в венах й думках…
Якщо підеш ти,
залишаюсь я-
твоя струна срібная…
автор:
Тіна Карабанович
