Рожеві мрії
Я збудувала замок із рожевих мрій.
У нім живе король, але – не мій.
У нього добра королева є,
На жаль, ім'я у неї не моє.
У королівстві завжди свято, радість, сміх,
А я виконую роль блазня тут для всіх.
Я славлю короля без жодного гроша,
Забув король, що в блазня також є душа.
Коли над королівством нависає ніч,
І залишаюсь я з собою віч-на-віч, -
Я розумію, що важка ця роль моя,
Бо закохалась я в самого короля.
Закони й правила у королівстві є!
Усе майно – його! Страждання – лиш моє!
Бо забирати в королеви короля – це гріх!
Тож хай наука буде ця для блазнів всіх!
***
