РУБІКОН ЦНОТИ
"мама дала життя, тато характер,
а я першокурсниці яку вперше бачу".
в телеграмі квіточку знайшов одну,
дівчину вродливу, що лиш дівчат знавала.
фото її спокусливі, в кров мою запали,
в квартирі зустрілись - реальності прутня підняли.
як русалка ласкава, німфа струнко,
вишневим ротом нектар смоктала чарівно.
лиш позам собачим данину віддавали,
квір-тян кохання до загину спокушали.
вибухнув потяг первісний, мов вулкан лави,
"скуштувать цноти смак" - думки палали.
забули про закони, табу відкинули вбік,
дві безтілесні істоти злилися в єдиний лік.
екстаз безмежний, жага солодка,
любовна втіха - казка-одноднівка.
видихалась, стогнала, ковтала блаженство,
квіткою цнотливою розцвіла дівчисько.
лиш юний вік і тіло враження лишили,
згасли вогники кохання, цноти цвіт зів'яв,
лише спогад з'єднання душ в пам'яті зоставсь.
