Русалчина колискова
Темна нічна година.
Тиха вода плюскоче.
Пісню веде дівчина
Під берегом серед ночі.
Ніченьці доля темніти,
Річеньці струмувати,
А доля дівчини сидіти,
Співати і сумувати.
"Візьми ж ти,сестронько-річко,
Душу мою на ранку,
Знеси ж ти, сестронько-річко,
Душу мою потоком.
Нехай дістанеться моря,
Нехай зіб'ється у піну,
Хай розлетиться на друзки,
Розбившись об кам' яні скелі.
Тільки ж лиши, сестричко,
Тіло моє у плавнях.
Хай розів'ються коси,
Довгими стануть руки,
Чорними стануть зуби,
Очі блимнуть зеленим.
Прийде до мене юний,
Прийде до мене ясний.
Схилиться над очеретом,
Вип'є моїх цілунків.
Я ж його заголублю,
Я ж його залоскочу,
Темно-рожевим цілунком
Тонкі вуста забарвлю,
Взятим зі дна баговинням
Оплутаю руки й ноги.
Довгим стеблом лілейним
Біле чоло заквітчаю,
І попливемо разом
В морі зустріти світанок".
Щомісяць так припливає,
Під очерети пірнає,
Виходить, та вголос заводить
Тих слів, що якраз примовляє.
Ніченьці доля темніти,
Річеньці струмувати,
А доля русалки сидіти,
Співати і чаклувати.
