Рядки
Ми надто далеко один від одного.
Коли один погляд усе говорив,
Коли обійми все вирішували,
А вуста були лагідними
І признавалися в коханні,
Ми почувались такими рідними,
Щасливими, бо мали одне одного.
А тепер очей твоїх не бачу,
За руку мене не тримаєш.
Мені так важко вірити
У наші сили все здолати,
У твоє щастя, коли ти зі мною,
І у безглуздість моїх тривог,
Що не дають нам спати.
Чому я боюсь тобі писати?
І ти не хочеш...чи просто не можеш?
Я хочу щастя для нас обох.
Я хочу багато сміятись,
І говорити про все,
І щоб ти сміявся, радів зі мною,
І ніколи не злився...
Я так скучаю!