САМОТНЯ ВЕРБА
Над річкою схилилася верба,
засмучена, самотня, кучерява.
Здалось, її поглинула журба,
з якою вийшла дівчина чорнява.
В коханні розчарована, вона
прийшла собі і стала під вербою.
Спиталася: «Чому і ти сумна?
Невже таки щось трапилось з тобою?!»
Всміхнулася до дівчини верба,
промовила, схиливши віти нижче:
«Твоє життя – це радість і журба,
моє життя – це боротьба з вітрищем!»
