Серпень
Гадаю я: Ви помічали теж
Оту печаль, що серпень затаїв,
Як світ міняється й бентежить
Нам душі осені прихід...
Як небо колір своїх очей
Міняє на сумний і сірий,
Як зорепад дзвінких ночей
Тремтить сльозинками на віях...
Дощами душу туга огортає
Й закутує у вранішні тумани.
Цей місяць тисячі дарунків для нас має,
Але він вже не пахне літом-не оманить...
Він ніби каже, що ще є надія
На тепло, і затишок, і сонце...
Та та надія, наче попіл, догоряє,
Коли, кружля, лелеки курличуть у віконце.
Гадаю я: Ви помічали теж
Як в серпні наші світлії печалі
Вночі не сплять, і їм немає меж-
Нанизані останні літні дні в коралі...