Сезони
Із наближенням холоду місто втрачає колір,
заганяє його у підвали й куби бомбосховищ,
сильний вітер зненацька хапає тебе за комір
і зникає за першим кутом, перш ніж ти його зловиш.
Повз у мініатюрнім торнадо проноситься листя,
наче вітер ховає всі докази літньої фази.
Те, що він не сховав, двірники спозаранку зачистять
і підуть по домах, не сказавши за зміну ні фрази.
Категорії знань переплутались, як провулки,
на перетині декількох станеш мов те лякало,
розіпʼявши себе на вітру за вульґарність думки
про людей, із якими ти в ліжко одне лягала.
Що я легше знаходив ключі до чужих обійм,
то складніше було відпускати, як час пробʼє,
і тепер, коли маю свободу віддати тобі,
я закреслюю слово нема й залишаю є.
Та слова не завжди відзеркалюють стан речей,
і ти є не зі мною і тільки нема — у мене,
тому вулиці розбігаються й річка думок тече
вже не як сподівання, а щось взагалі безіменне.
Разом з містом сіріють обличчя його резидентів,
тільки глянеш у дзеркало — зразу сховаєш погляд,
до зими виглядатимеш наче один з монументів,
що на скверах стоять й показово нічого не роблять.
Може й їм вже запізно чинити сучасності спротив,
і надію не пестити треба, а просто лишати,
тільки час у сезонах тебе маринує як шпроти
і ховає на нижню полицю забутої шафи.
І тебе незабаром холодні вітри догонять,
доторкнуться безшумним поривом твого плеча,
обернешся, подумавши, що це чиясь долоня,
та позаду нікого не буде. Ніколи. Хоча…
жовтень 2023
