Сила життя - любові сила щира
На міжпланетнім всесвіту буття
Космічний холод не знаходить вади,
Бо в кожнім серці вічне каяття
Шукає пристрасті глибини снів Елади.
На мові жестів, млості трунку слів,
Крізь дотик тіл, барв вигуків від хмелю,
Поранений життям стовп майорів,
Шукав лиш порятунку дива стелю.
Він падав адовим бажаючи крилом,
Шукав, та не знаходив мрії кращі...
І ось в самісенькім вулкані злом
Став поштовх від землі в небесні хащі.
Квітуче зілля, радість весняна,
Бажань миттєвих у полоні краща...
Знайшов, бо то була єдина, так, вона
Стрімка, струнка, та ніжна ще й путяща.
Та час без жалю поєднав на милість,
Секунди лише дарував коханню...
Мить Евересту змісту релегійність,
Знайшов, - втрачай, любові квітку, ранню.
