Симонове зело (23 травня)
Де сонце сідає, не висне? За нашим селом, є ліс там. Від крайнього куріня йди хоч навмання.
Серед барвистих лук навздогін ледь чутний грюк. Назустріч скрипіння брички, з конякою суне звично. Прямують здаля до Гриця- коваля. А куди людина йде як хворість нападе? Вона ж не залізо, до м’яса ржа не лізе, пристрасть вгамувати – не копита підкувати. У день Симона Зілота жінкам є робота. До схід сонця мати й доньця, бабця й тітка – за калитку. З лісових хащей зілля тащать. Дівки йдуть туди з легкої ходи, прямують баби - базарні нахаби, знахарки старенькі, крокують дрібненько. Зайшовши за дерева, вдягаються як Єва. Мочать росами ноги босі. Знайдуть рослину, що силою лине, на схід обличчям, моляться зазвичай. Кладуть хрести на себе й кусти. На захід розвертаються до рослин схиляються. Стара промовляє, корінці збирає : «Мати Божа, що усе може, землю вибирала, зіллячко саджала, водою поливала, нам на поміч копала!», Шепоче молодиця : «Травка-травиця, Господь тебе садив, беріг та ростив, християнам дійсним від хвороб і чародійства!». Батько Миколин покаже де сховані корні цілющі - хрещеним душам. П’ятилисник – чаювати, маслянку – корові дати. Квітки й корні в кожній торбі. Є ромашка (п’ють як пузу важко), в хату оберіг внести – рвуть цвіт брата і сестри. Череду – від золотухи, як нарив – ведмеже вухо, маточник – здоров’я жінки, цінь – купати щоб дитинку, на чиряк кладут підбіль, п’єшь стосильник – хліб та сіль! Ще у світі білім ранок – заробили на сніданок. Жінки дружньою юрбою принесли у ліс з собою : рибу запечену, сало, ряжанку, млинців немало. Ще й вареників із сиром, квас, яєчню….сіли миром. Розлили горілки кварту (пирскнути й на зілля варто), з примовлянням розговілись та й додому знарядились. Зірване у день Зілоту горе відведе й скорботу, що несуть людські хвороби : у пана від здоби, у плугаря з натуги, у паночки від друга, у козака від чаю, в студента від навчання. Бува, що з’їдає туга, як нашле урок відюга. Станється завжди в нагоді скарб, добутий на природі. Трави й корінці сушені, ступкою товчені, на горілці настояні, вірша достойні.
