синдром відкладеного болю,
Є хвороба - синдром відкладеного болю,
Від неї щоночі помираєш поволі.
Тому що весь біль відкладаєш на потім -
Твої нутрощі тобі, неначе хутро для молі.
Є хвороба - серця зогнивають поволі,
Намагаючись позбутись непромовленого кволо.
Розбиватися об будні непереливки знову -
Це синдром потаємного слова
Є хвороба. Її позбутися важко
І тяжко, неначе ти занурений в пляшку
Розхристаний корабель гине вихором слова
Щоночі помирає поволі, знову.
Зло не йде наодинці - так і хвороба не одна,
Постійно вишукує нам пусті-гнилі слова.
Смерть для кожного з нас готує вирвані омоніми -
Римує імена на похоронних церемоніях.
Холод. Я відчуваю холод. Цей голод тисне знову,
І морок огортає - ілюзія не нова
І кігті просинають знов приспану потвору.
Знадвору підкрадеться відкладений біль.
Цей холод зігріває сіяннями відплати,
За кожен марний промінь, за спорожнілу хату -
Заплатиш! І за помилку вчорашню
Сьогодні за сніданком поцілуєш мурашник.
