синій янгол
синій янгол
до мене приходить щоночі:
крила у нього гострені,
пір'я - наче луска,
і риси його лиця
до найтоншої лінії
точені,
а крізь них проступає складна,
не одразу помітна краса
і сочиться блакитний струм,
наче темряву випили вдосвіта,
кожен закуток має нить
до неонового плаща;
то, напевно, мій друг там у себе
попід зливами вештав хорошими,
бо стікає із газових вій
тепла
вода, як душа
і не знати, вже скільки літ
його очі густі і наморені,
як поглянеш - не янгол стоїть,
а звичайна людина з крильми.
ти так само, як я, пережив
час цвітіння, обрамлений голодом,
так візьми все, що є на столі -
цей живий нерозділений плід
і нехай тобі буде за двох
в цьому домі так вільно і радісно,
наче ти й не блукав у віках
і над морем у шторм не літав.
там, де вився оранжевий змій,
тепер сині спалахують абриси,
і збулося усе, що являлося
на пташиній долоні твоїй