сіра пташко із очима зав'язаними
сіра пташко ти живеш у мене за рогівкою лівого ока
б'єшся там у стелю набілену
у вікна сухі і глибокі
скляні коридори виходять з кімнат
і стають твоєю дорогою
дощ вже давно перестав омивати
загрубілі рами під повіками строгими
сіра пташко із абрисом білим
над понуреною головою
я чую як ліси шелестять твоїм іменем
і тягнуть руки услід за тобою
їх смарагдові пальці торкаються пір'я
і наче коштовності перебирають
тобі не вірять тобі не вірили
що ти літаєш
а ти -
літаєш
я встану рано - і ти прокинешся -
і буде в тілі рости пропасниця
тебе любитимуть
тебе любитимуть
сіра пташко сумна і образлива
бо я візьму і по ниточці вирву
тебе розніжену тебе розбурхану
ліловий туман поведе твої крила
і голос трави управлятиме слухом
сіра пташко із очима зав'язаними
що так довго жила за рогівкою
ти вся зібрана за лобом як плазма
тільки випусти - затопиш світлом
в тебе губи смолою помазані -
огні і язви од змовчаних криків
ведуть по горлу усе нерозказане
щоби вилити в
найчистішу пісню
