Скарб
Мамо, мила, рідна Мамо,
Як чекаю я хвилини знов,
Щоб відчути Мамо, як в дитинстві,
Вашу ласку, ніжність і любов.
Здається виросла уже,
І крила вже мої зміцніли,
Але повірте Мамо, що рахую час,
І дні й хвилини, коли б Ви мене зустріли.
А Ви моя приємна й дорога,
Всю душу віддали для нас.
Нехай повік-повік в житті ,
Не згасне доброта й від нас.
Я витираю мамо сльози Вам,
Які з-за нас Ви мусили пролити,
І славлю Бога у цей час,
Що Ви дали можливість нам на світі жити.
Ви не дали для нас коштовностей й грошей,
В тій кількості, щоб легко нам прожити.
Але Матусю рідна – Ви наш Скарб,
І дай же Бог, Вам вічно жити.
***
