Сонце і я
Так легко прикидатися живою,
Вітатися, кивати головою
І не боятися ні смерті, ні життя,
ні забуття...
Але є сонце, отже, варто жити,
Бо це найкраще, що буває в світі,
Усі його сльозинки і смішинки,
пружинки...
В кімнаті сонце, за вікном дощить...
Та що ж у них у серці і в душі?
В тих, хто не бачить справжньої ціни
війни...
(На фото — син Ілюшка)
