Сонет тонкостанних
Позбудься струн, уяви, усього
Що у тобі тремтливе й тонкостанне,
Хай небо світлочоле темним стане,
І стоколірні сни до одного.
Хай хмари в'ються зморені кругом,
І місяць бляклий більше чверті тане,
Твоя епоха тонкошкірих ранить,
І обпікає вибухлий вогонь
Війни. Прийди до тих хто розуміє власні:
Життя, любов; як місяць привикай
Світити сяйвом литого від сонця,
І сон міцний змінить твоє безсоння,
Немов небес торкнулася рука
Нічних химер до зір, і зорі згасли.
28.11.2021