sotto voce
Я можу перев’язати твої рани тільки добрим словом,
Та й то sotto voce*.
А воно, буває, випурхне і не зловиш!
І чкурне собі в теплі краї в кращі умови
Охоче.
А хтось стверджуватиме, що й не бачив ніколи його в очі!
Та будьмо обачні на публічні промови –
Нам любі тихі посиденьки проти ночі
в суміші тютюну і скотчу,
Ледь не в режимі секретності таємної змови…
Зішли нам Духа на помсту за Сина, Отче!
Дай нам дар зцілювати і наводити порчу!
А чого б нам ще просити? Ніщо ж під Місяцем не нове…
Що тобі тут крім нас, Якове-Богоборче?
Хрести розібрали на мощі і дрова:
Кожен себе переосмислює самотужки і творчо…
До ранку пхались до зір крізь корчі.
Не так безкрилі, як безголові,
Сьорбаємо зупу неясної генези в бідненькій столові
І міряємо пропорції розмаху крил душі до маси тіла.
Одним словом
ляси точим.
Ми розважливі і тямущі, та як прийдеться до діла,
То завзято ґав ловим,
І хтось таки зненацька нас заскочить
За цим не надто шляхетним заняттям.
Мабуть, присоромить - улюблені отруйні стріли,
Та він не має ні найменшого поняття
Про те яким дивом ми досі вціліли,
Як ми зі смертю щасливо розминулись, коли її зустріли?
Яким замовлянням-прокляттям
Ми спровадили її геть?
Вона чекатиме нас в будинках пристарілих.
І часу не марнуватиме. Як очільник всіх ндрангетт
Кожного, кого потрапить, замордує, втопить, спалить, пристрілить,
В кожній шафі поселиться принаймні один скелет!
Та страх, буває, боягузів зцілить
І виходить на герць вже син Єссея, а з особливих прикмет
Хіба вміння зосередитись на цілі
І Божа прихильність, несхибний амулет.
*sotto voce (сото воче) – італ. «в пів голосу», як правило вживається як музичний термін
