Спочатку була тиша
Подивишся на зорі — і пропав...
Село дріма під ковдрою із хмар...
Ніч тепла, наче став, а на глибинах — сон,
Занурюється в мул, немов столітній сом...
"Спочатку було Слово!" То хто ж таке сказав?
Було зірок мовчання і запах літніх трав,
І не було людей, і не було держав,
І пекла не було, бо не було підстав...
Отож, дивись на зорі, поки не пропав,
Вони тобі не збрешуть, як би не благав.
То бог цілує в тім'я, а смерть — завжди в чоло...
Спочатку була тиша... А слова не було...
