Спогади
Запитання повисло в повітрі
їдким димом різких перемін.
Свої сльози рукавом витри,
відпусти хиткий карабін.
Нам з тобою - не по дорозі.
Розійшлися рейки - і край.
Ти чекаєш мене на морозі.
Обніми і скажи "Прощавай"...
Не забуду тебе. Ніколи.
І коли ти вночі прийдеш знову,
я гукну тебе, геть спроквола.
Ти почуєш, бо знаєш ти мову
духів давніх-добрих часів.
Її букви - то старі спогади,
з них складаються тисячі слів.
