Стихії
Ти подихом мене торкаєшся так ніжно,
Неначе вітерець гойдає сонне листя…
І дивишся так зачаровано, ласкаво й втішно
Мені здається в цьому злому світі нам немає місця.
Твої обійми щирі…наче тепла ковдра,
Яка вкриває від самотності увесь світ…
Сплелись в єдине дві долоні…тепла і холодна
Бо…ми…є дві стихії…Я-Вогонь…Ти-Лід.
І начебто ми з тобою зовсім різні ,
Можливо десь…колись розійдемося з часом.
Ми надто схожі…але не сумісні,
Зате ми вдвох…ми зараз…ми щасливі разом.
Твій голос…тихий, наче шепіт моря
Мене своїми хвилями ласкаво огорта.
Я відчуваю штиль, коли Ти саме поряд
Та лютий шторм здіймається,коли тебе нема.
Два різних полюси,але одна на двох в нас доля.
Це ніби щастя та самотність опинились разом…
Відчуй…наскільки тепла вже твоя долоня
Ти мій вогонь не загасив, лиш розбавляв щоразу!!!
