стіни
обіймаю тебе у три виміри
утопаю в тобі у четвертому
наша музика вкриється синіми
її ноти звучатимуть мертвими
я твій відгомін чую всередині
бережу твої сльози як золото
коли навіть в порожній злій темряві
мені віє то жаром, то холодом
коли слухаю голос уривками
що кидаються стрілами в голову
незабутніми, дикими, хитрими
нездоланними лиш в хвилях сорому
мої стіни кохання - це марево
може в тебе клаустрофобія?
я стискаю, стискаю, стискаю їх
це закритих приміщень іронія
саботаж моїх снів і долонь твоїх
тільки доторків ніжних і повені
моє тіло руйнує в агонії
я боюсь твоїх слів
ми оголені.
