supra vires
Біла стрічка, мереживом вишита,
Оперізує , тисне зап’ястя,
Рівчаками тату часом вибита,
Чергуваннями щастя й не щастя.
Вічні дзвони, річними кільцями,
Поширюють такти усім лиш по силам,
Та кому ж не хочеться бути щасливцями,
Жити в утопії, вірити в диво.
Ніжні трави, пестливі червнями,
Характерні, жаль, тим, що минають,
Але навіть за пізніми серпнями,
Пахощі квітів нутро надихають.
Багряні штрихи на блискучих яблуках,
Циканням виорав їх циферблат,
Один за одним полягали у каторгах
Цінні фігури, але це не мат.
Не втрачений намір, краса не спотворена,
Вас я вітаю і вам це пишу,
Є вже любов з ваших перлів відтворена,
Вірте, живіть і радійте, прошу.
Біла стрічка, мереживом вишита,
Оперізує , тисне зап’ястя,
Рівчаками тату часом вибита,
Supra vires їй щастя й нещастя.
