там де ядро твоєї любови
там де гойдався ти в небо
у зоряні вихри і води
де найдревніший твій родич тебе народитись умовив
там де ти встанеш над серцем і сам даси йому ходу
і буде ядро твоєї любови
•
там де стоятимеш рівно до білого зціпивши зуби
і стелю що пада як душить підхопиш плечем як покровом
над тим хто до тебе з тобою і після тебе тут буде
нарешті побачиш ядро своєї любови
•
і скресне плита з-під якої ти вийдеш у полум’ї гніву
коли твоїм ротом земля у стугоні звіра промовить
запалений світе незгасний
лишається взяти на віру
усе що зосталось в ядрі од твоєї любови
•
для тіла під сонцем є руки -
посічені пальці у ранках
для спраги є талі озера із мулом і тріснутим льодом
і ти посередині болю себе процідив до останку
укотре розбивши орду
народився укотре
