Ти холодними пальцями водиш по склу...
ти холодними пальцями водиш по склу,
все малюєш мої селуети...
і вустами своїми розносиш луну,
як старі почорнілі касети.
ти незграбно танцюєш старі менуети,
після тихо читаєш вірші.
а у шафі твоїй проживають скелети,
хоч й дерева зелені в душі...