Ти побач – в сонцем тканих лугах,
Ти побач – в сонцем тканих лугах,
на охристо-бузковім убранні,
запеклись, як на наших вустах,
не промовлені вголос зізнання.
Ти повір, поміж диких стежин,
що стихають в тунелях зелених,
тихо скаже, що ти не один
співний голос струмка замість мене.
Ти відчуй… В нерозкритих бруньках,
що торкнуться обличчя бентежно,
зачаїлася ніжність хистка,
про яку мовчимо обережно.
Ти почуй!.. Між забутих шляхів,
що припали безлюддям й туманом,
плаче вивільги журний наспів
про сполохане наше кохання.
3.08.15
