у тобі забагато безбожної люті
сьогодні тебе знову ламає.
звіриний оскал, скажений погляд, —
він не приходить до тями.
ну ж бо, лишайся поряд.
твій милий більше ніколи
не встане, не візьме до рук зброю.
тебе більше нікому боронити,
він занадто рано пішов.
ну ж бо, вини всіх навкруги,
вини себе, страждай, приноси рідним біль,
бо ти
жалюгідна людина,
тобі не по силам припинити сміх,
який
змушує когось дуже байдужого
гнити.
когось дуже спокійного
не стримувати сліз.
людей, що лишились самі по собі —
ненавидіти час і чекати,
і чекати,
чекати вістей та тільки гарних новин.
— не ненавидь мирний народ!
багато хто проти, їм просто не свезло!
— «не свезло!» — це молитися закінченню бойових дій,
або хоронити сусіда у власному дворі,
під завалами проклинати «рускій мір»
і бога, бо той найдорожчих не зберіг.
завтра тобі доведеться
відтворити сміливість, взяти його зброю,
не втрачаючи надію, йти в бій,
ступаючи далі, на лінію фронту.
і лишень десь там, за секунду «до»,
зізнайся собі: його ніщо не поверне.
сховай всі емоції та ні за що
не вини себе.
у тобі забагато безбожної люті.
він обіцяв й полишив,
а нам ще відмиватись від ворожої крові
і воювати за мир.