Удача/Fortuna
Удача/Fortuna
Мені дорогу перебіг чорно-чорний котик.
І не відчула я невдачі той примарний дотик.
І не вважаю я, що це якась лиха прикмета.
Напевно, то були слова невдатного поета.
Та ні, придумав це народ – все скинув на тварину.
Кого ж іще винити їм?! (Підказку дам: людину).
І вічним уособленням людських рутинних бід
Став вуличний (чи то домашній) геть невинний кіт.
Та чи існує та «удача»? Що ж воно таке?
Чи це підкова? Конюшина? Сонечко, яке
Не пригріває, не голубить, а червоне в цятку;
Що з цього є синонімом удачі й ставить крапку?
А відповідь проста: її давно немає.
«Fortuna fortis adiuvat»* латина промовляє.
Життя – це бумеранг. Що кинув – те і маєш.
Все повертається. Я вірю: ти це запам'ятаєш.
*«Фортуна усміхається сміливим»
13.06.22
Марта Піддубна
