В безодню відкинувши недоідейки
В безодню відкинувши недоідейки
Затято пірнаю в бурхливий екстаз
Стаю на прийдешнього сяючі рейки
Який вже це раз? Ну який це вже раз?
Трекляте минуле до нас не дотичне
Трекляте минуле розвіялось в дим
Ми хутко зустрілись в полях електричних
Щоб міцно приклеїтись слизом клейким
До сенсів дешевих, здавалося б, толер
Та запах знайомий, опально-п'янкий
Захисна броня знов змінила свій колір
Із чорного на світло-сіро-м'який
Та скільки разів вже була ця навала?
Здавалося б, вісім, а може і сім
Ти днів жадоба і ночей злих омана
А Я - знак дорівнює між тим усім
Ти дивишся, оком просверлюєш брили
Броню розриваєш, вгризаєш ядро
Щоб у порожнечу мерщій заселити
Глибоке усепоглинаюче зло
Та досить недовго ганяла аорта
Оманливий зміст необачних ідей
Тягучої схожості спритні архонти
Раптово і різко розрідили клей
Рубців підсвідомих коралові рифи
У спільнім бутті випромінюють нас
Любити тебе - немов вірити в міфи
Який вже це раз? Ну який це вже раз?
2022
