В кроці цнотливому пошук існує
В кроці цнотливому пошук існує
Годі мовчати на стінах доріг!
Вічне "не знаю" людське причарує
Космічний висновок на траву ліг.
Що тобі, брате? Волю і право?
Змогу плювати на рабське чоло?
Краще тоді погасити яскраво,
Ніж розпалити забруднене тло.
Я не наказую бити дзеркала
Втім і для статуй не буду зразком.
Як лицемірність ураз запалала,
Краще рятуйся цілющим піском.
Що ж, побесідували та й годі
З цього не вийде меча чи стола
Кожен шукає себе в своїм роді,
А чи знайде?.. Чекає тепла...
