в о н а
У розтрощеному санаторії,
бігала босоніж із сатаною.
Розказуючи йому свої вірші
він бачив у них твій біль.
Бачив тебе між рядків та слів,
кожну краплю болю та крові,
які ти вичавлювала з себе
беручись за чорнила.
Заплітаючи коси
ти збиралась у путь,
та кожного разу плуталась у них.
Ти проходила повз комісарів
та комендантів зі злими очима.
Витягнувши всі твої кишені,
вони знайшли б серця.
Кляті, гнилі серця.
Не бажаючи відати свою душу
ти заставляла його проживати,
кожну кляту мить свого життя.
Перечитуючи твої листи
він захлинався кров'ю,
стікав чорною смолою.
Та більше не бачив любові
у смарагдових каміннях болю.
-21.01.23-
-татья-
