Вереснем
На тебе осінь, повна диваків,
лягає вереснем, цілує і сміється.
І листя жменями кладе до серця,
любов витягує із закутків душі.
Тут несподівано неждана зустріч,
той поклик, що вкрива, як оксамит
твоє ім'я. І на губах жевріє мить
й зникає в натовпі сміючись.
О пам'яте! Злочиннице моя!
Твої світлини жовті, наче листя,
зчерствілі зошита сторінки в віршах,..
і ти. Така ж, як і колись була.
