віддавати побачене
коли я думаю, кому віддавати
побачене,
то, ніби відкриваю йогурт, -
а знаходжу під кришкою небо -
із полярним огнем,
і льодом,
і білим польотом
сніговий істукан роззявля свого древнього рота,
і на язиці в нього світиться срібна ложечка.
бери її швидко - поки портал не закрився,
а як дістав,
то набирай цілі замети
із холодної склянки
і пробуй
хей, скажи, як тобі?
чи вдалося ввійти у побачене?
а чи гірко,
чи смачно,
чи, може, та синь
розпирає тебе ізсередини?
і ти втонеш у ній
так й не намацавши дна?
невідоме п'янить,
в нього краще ступати із тими,
хто напитися зможе
і не стане в фіналі чужим.
коли прийде той час,
щоб комусь віддавати побачене ,
я відкрию всі банки
і поставлю у кригу і сніг.
їжі вистачить всім,
і за неї вже буде сплачено.
а де сховано ложечку,
знатимеш тільки ти
