Вийшла з берегів
Писала вірші я щоночі, та й уявляла твої очі
В яких тонула та вмирала, простягнув руку – оживала
І я тонула днем за днем, бажала бути твоїм в`язнем
Чекала дотику руки, а би й надалі за тобою йти
Але в одну з таких ночей, я не знайшла твоїх очей
Шукала з поміж інших руку, але знаходила лиш муку
Душа моя тебе хотіла бачити
Вона була б тією, що змогла пробачити
Однак, я вийшла з берегів
Щоб все ж позбутись ланцюгів
Щоб в серці знов настала тиша
Щоб я була твоя найгірша
Ти знайдеш сенс у цих словах
І враз потонеш у моїх очах
