Він на війні
Я б знову хотіла відчути "хотіти",
І темної ночі Його відчувати.
Під блюз би на кухні нам знову кружити
І міцно-міцно вуста цілувати.
Я б знову хотіла щоранку лежати
та слухати Його ласкаві пісні.
Міцну та терпку Йому кафу зварити
І пальці занурити в кудрі рясні.
Але він не поруч.. Він там, десь в окопі,
І лють, наче сонце, в тих жилах кипить.
Замість ніжних пісень гучно сипе сволоті,
Яка між людьми бісовською шипить.
І вже я не знаю, кому йти і молитись
За Нього. Щоб він знов мені заспівав.
Щоб все це, мов сон, скоріш зупинити,
Щоб знов ранок і кава.
Щоб знов міцно обняв.
P.S. Вірш присвячується двом моїм рідним людям.
